Шановні дорослі!

В цей непростий час коли відбувається війна у нашій країні, ви можете відчувати себе розгубленими, безпорадними, тому я підібрала для вас 5 порад для психологічної рівноваги, самодопомоги та допомоги близьким:

  1. **Бути поруч**: пам’ятайте, ми є головним джерелом підтримки для наших дітей. Тому відчуття нашої люблячої присутності – це найголовніший «термостат безпеки» для їхньої душі. Бути поруч – це про дотик і обійми, про співдіяльність і про казку разом – де б ми не були – у ліжку чи в бомбосховищі… Це про добрий погляд, це про уважність і любов… І теж про чутливість до того, коли дитина цього потребує, а коли вона хоче побути наодинці.
  2. **Бути прикладом**: більшість способів давати собі раду з викликами передаються дітям через те, що вони дивляться і наслідують, як пораємося ми. Тож нам важливо бути свідомими цього. І ділитися, говорити з ними про те, що нам допомагає… І звісно це не означає, що ми маємо бути «ідеальним» прикладом – бо стійкість, це не про те, щоби ніколи не падати, а про те, щоби вставати знову і знову…
  3. **Спілкуватися**: це так важливо для дітей, щоб ми допомагали їм розуміти, що відбувається і як нам вистояти у цій війні – на макро-рівні як народу, і на мікро-рівні як сім’ї. Це означає говорити з дітьми з повагою до їх внутрішньої мудрості, бажання і потреби розуміти. Це означає теж слухати, що говорять вони, і слухати те, про що вони мовчать… І відповідати – як можемо – бо не завжди ми знаємо відповіді і у цьому теж важливо бути чесними. Це не означає теж втішати дітей «псевдооптимістичними» сценаріями, бо ми свідомі, що дорога до Перемоги може бути довгою і на ній може бути багато болю і втрат. Але це означає передати їм віру, що з Правдою ми обов’язково і неминуче переможемо і наша країна буде вільною і щасливою!
  4. **Задіювати**: ми не знаємо, наскільки довгими будуть ці випробування війни – але час життя безцінний – і ми маємо жити, що б не було – ми маємо Жити. І звісно, ми не можемо не слідкувати за новинами, але ми не потребуємо бути безперервно в новинах – треба зосередитися на корисній дії. Для дітей, звісно, ці дії дуже різні і залежать від того, де ви зараз: вдома, у бомбосховищі і т.д. – це і вчитися, і малювати, читати/слухати казки, гратися (у різні способи, і не лише в телефоні – є стільки стосункових ігор), допомагати по дому, молитися, робити добрі справи, займатися спортом і т.д. Корисна діяльність приносить добрий плід, вона зосереджує увагу і допомагає інтегрувати енергію стресу. І вона важлива не лише дітям, але й нам дорослим…
  5. **Відновлюватися**: це випробування може бути тривале, а відтак брати чимало нашої енергії – а тому ми потребуватимемо часу на регулярне відновлення сил. І ми, і діти. А тому так важливо мати в режимі дня ті активності, які поповнюють сили – як заряджання телефону – коли стрес є більшим, заряджати треба частіше і мати додатковий «павербенк». Тож подбаймо, щоби у режимі дня дітей обов’язково були і сон, і добра їжа, і час на гру, на домашніх улюбленців, на рухову активність, і обов’язково щоденний дотик до чогось, що є Світлом (казки, історії, краса, сповнені світла люди і т.д.), і що нагадує їм у ці темні часи – що є Світло – правди, любові, мужності – і це Світло неминуче переможе, бо воно непереможне…

P.S. Дослідження кажуть, що діти, стикаючись з випробуваннями не обов’язково мають мати психологічні проблеми, а навпаки можуть демонструвати «посттравматичне зростання» – і це великою мірою залежатиме від підтримки дорослих. Вони можуть зростати у резилієнтності (психологічній стійкості), мудрості, вдячності, здатності будувати глибокі стосунки, знати, що у житті найголовніше… Тож нехай вони виростуть саме такими – наші діти!

Ще багато корисної інформації ви  знайдете на моїй сторінці у фейсбук  https://www.facebook.com/martynenko.zinaida/,  та фейсбук групі Лиманського ліцею Лиманської міської ради Донецької області , а також якщо вам потрібна психологічна допомога можете написати мені у месенджер, або звернутися в Електронний кабінет психолога  за порадами та до  Скринька довіри 

А також пропоную відвідати “Групу психологічної підтримки” для учасників освітнього процесу, які потребують додаткової підтримки у зв’язку з відчуттям страху, паніки, розгубленості, гніву, відчаю. Графік проведення груп: для педагогів: вівторок, п’ятниця з 15.00-16.00 год.; для учнів ліцею: понеділок, середа, четвер з 15.00-16.00 год.; для батьків учнів: середа з 13.00-14.00 год. Приєднатися до групи підтримки ви можете за покликанням: “Група психологічної підтримки”

Підготовлено за матеріалами  Центр здоров’я та розвитку “Коло сім’ї”, Інститут психічного здоров’я Українського Католицького Університету

 

Шановні діти, якщо Ви полюбляєте проводити час в онлайн просторі, під час дистанційного навчання, або в якийсь інший час, то  Ви можете стикнутися з незрозумілими для Вас ситуаціями, загрозами. Рекомендую Вам дізнатися про 10 цікавих фактів про кібербулінг за посиланням   Кібербулінг – що це та як це зупинити?

Номери телефонів «гарячих ліній»:

– Національна гаряча  лінія з питань запобігання домашнього насильства, торгівлею людьми та гендерної дискримінації 0-800-500-005, або з мобільного 116-123 вона працює цілодобово;

– Дитяча «гаряча лінія», бо дуже багато питань виникає щодо оформлення відпусток, для того, аби забезпечити нагляд за дітьми, які перебувають на карантині. 0-800-500-225, 116-111 (з мобільного);

– Державний кол-центр з питань запобігання домашньому насильству 1547;

– Урядовий кол-центр 1545;

– У разі необхідності також надається правова допомога, звертатись на гарячу лінію координаційного центру з питань безкоштовної правової допомоги – 0-800 213-103.

На гарячі лінії також можна звернутись в онлайн режимі.

Матеріали взято http://kryzh.gov.ua/ua/news/ostanni-novyny/10434-yak-diiaty-v-umovakh-vynyknennia-sytuatsii-domashnoho-nasyllia-pid-chas-karantynu